Археологічна школа у Вікторівці

22-28 червня 2017 р. Миколаївським обласним  Центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді на березі Березанського лиману в с. Вікторівка Березанського району Миколаївської області було проведено дитячу археологічну школу (керівник – Смирнов Олександр Ігорович). Традиційно школа проходила на базі Вікторівського загону Миколаївської археологічної експедиції (керівник – Бондаренко Денис Володимирович). В роботі експедиції, окрім вихованців Центру, взяли участь студенти МНУ ім. В.О.Сухомлинського, діти з вадами слуху – учні Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 6 та волонтери.

Як і в минулих роках дослідження були зосереджені на вивченні унікального в своєму роді прикордонного святилища Ольвійської держави. Воно складалося з чисельних зольників-жертовників витягнутих вздовж берега Березанського лиману на околицях синхронного за часом поселення Вікторівка-І. На сьогодні вже повністю розкритий один такий зольник-жертовних, влаштований у величезному штучному котловані. Спуски до його дна оформлені у вигляді вирубаних в глині сходинок, а дно і контури порізані ямами та приступками. При його дослідженні були виявлені перегорілі рештки жертовних підношень у вигляді кісток тварин, посудин, знарядь праці та прикрас. А саме цікаве, що все це супроводжували людські поховання, над якими відправлявся обряд знешкодження (навмисне розчленування з метою знерухомлення душі небіжчика). А поряд з одним похованням немовля знаходилися на той час вже старовинні посудини доби бронзи. Функціонування цього жертовника віднесено кінця VI – першої третини V ст. до н.е.

2017 р. знову став сенсаційним. Почалося розкриття другого жертовника. Результати приголомшили. Він має вже зовсім іншу конструкцію. На глибині більше двох метрів вздовж берегу лиману прокопані дві прямі паралельні траншеї. Вони вже розкриті на довжину в 15 метрів, і з обох боків скриваються за межами розкопу. Навіть приблизна їх довжина невідома. Про їх призначення можна лише здогадуватися. Можливо, вони використовувалися для злиття якихось жертовних рідин. А до траншей з поверхні землі ведуть глиняні сходинки. Все це, як і раніше заповнено золою з перегорілими залишками жертовних підношень.

Здивували і знахідки. Серед них чисельні уламки глиняного посуду, кістки тварин, знаряддя праці, предмети ритуального навантаження. Найбільший інтерес викликали бронзові монеті, свинцева гиря з зображенням герба Ольвійської держави, глиняне прясельце з символами плодючості та фрагмент теракотової статуетки у вигляді обличчя богині.

Попередній аналіз матеріалу дозволяє віднести функціонування розкритого зольнику  до першої половини ІІІ ст. до н.е. Це надзвичайно цікавий факт. Святилище державного масштабу, що існувало на кордонах Ольвійської держави протягом щонайменш 300 років (від спорудження зольнику № 1 до функціонування зольнику № 2) розкрито вперше. Та й аналогів його конструкцій досі серед матеріалів синхронних за часом пам’яток не виявлено. Тож Вікторівка-І – пам’ятка на сьогодні унікальна і потребує подальшого ретельного дослідження.

На цьому святилищі давні греки відправляли культи Аполлону, Деметрі та, мабуть, іншим божествам, ім’я яких нам ще доведеться дізнатися. Віддати шану богам сюди приїздили люди зі всієї Ольвійської держави. Землероби, скотарі, рибалки та торговці вважали за необхідне віддати богам частину свого майна з метою задобрити їх та отримати благословення у своїх справах.

Розкриття решти зольників на поселенні допоможе нам зрозуміти, чи були вони синхронні за часом, чи однакові культи на них  відправлялися, чи була система та стандарти в їх спорудженні.

Окрім того в рамках школи були проведені майстер-класи з розбивки археологічного розкопу, креслення, реставрації кераміки,  роботи з нівеліром, прослухані лекції з прадавньої історії і археології нашого краю.

Особливе зацікавлення в учасників дитячої археологічної школи викликало експериментальне виготовлення ліпної кераміки за стародавньою технологією, якою користувалися мешканці Вікторівки-І.

Час, проведений на Вікторівці не пройшов дарма. Учасники дитячої археологічної школи навчилися проводити археологічні розвідки, визначати межі поселення, розбивати археологічний розкоп, вимірювати об’єкти та наносити їх на план, очищати та сортувати знахідки, працювати з металодетектором та нівеліром. Пізнали основи методики проведення археологічних розкопок. Отримали величезний досвіт та цілу купу позитивних емоцій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *